25.06.2023 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України”

Згідно із цим Законом, забороняється ввезення на митну територію України та/або розповсюдження на її території видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або випущена у світ, та/або ввозиться з території держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України (крім розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та випущена у світ на тимчасово окупованій території України до її тимчасової окупації), а також книжкових видань, що містять твори, автори яких є або були у будь-який період після 1991 року громадянами держави-агресора, за винятком колишніх громадян держави-агресора, які є (або на момент смерті були) громадянами України і не мають (на момент смерті не мали) громадянства держави-агресора.

Випуск у вільний обіг на митній території України видавничої продукції, випущеної у світ державною мовою держави-агресора, здійснюється митним органом на підставі відповідного дозволу, отриманого від центрального органу виконавчої влади, що бере участь у забезпеченні формування та реалізує державну політику у видавничій сфері, з використанням механізму “єдиного вікна” відповідно до Митного кодексу України.

Центральний орган виконавчої влади, що бере участь у забезпеченні формування та реалізує державну політику у видавничій сфері, веде Реєстр видавничої продукції антиукраїнського змісту та Реєстр видавничої продукції, випущеної у світ державною мовою держави-агресора, що дозволена до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує їх розміщення на своєму офіційному веб-сайті та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Отже, вказаний Закон не містить прямої заборони на видавництво та розповсюдження книг державною мовою держави-агресора (російською).

Вбачається, що заборона діє не на мову держави-агресора (російську), а на територію виробництва книжки (росія, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України).

При цьому з вимог вищевказаного Закону, вбачається, що Закон не накладає обмежень і на торгівлю електронним контентом російською мовою.

Щодо рішення Київради, то дійсно 13.07.2023 на пленарному засіданні ІІ сесії Київської міської ради ІХ скликання 71 депутатом було прийняте рішення щодо заборони використання російськомовного культурного продукту на території м. Києва, однак у відкритому доступі саме рішення Київради відсутнє, є лише новина на їх офіційному сайті про те, що Київська міська рада наклала мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту на території м. Києва, де зазначено про наступне:

«Фактично передбачено заборонити публічне висвітлення та демонстрацію російськомовних товарів та послуг, які створені у процесі провадження діяльності у сфері культури. Це книги, художні альбоми, аудіовізуальні твори, музичні звукозаписи, вироби художніх промислів, театральні та циркові вистави, концерти та культурно-освітні послуги» (джерело отримання: https://kyivcity.gov.ua/news/kivrada_naklala_moratoriy_na_publichne_vikoristannya_rosiyskomovnogo_kulturnogo_produktu_na_teritori_stolitsi/)

У той же час, слід пам’ятати, що ст. 10 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, визначає, що державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Отже, підзаконні нормативні акти, яким в т.ч. є рішення Київради, повинні відповідати Конституції України та чинному законодавству України, і у випадку їх невідповідності можуть бути оскаржені в суді.